Panavia Tornado GR.4 — це британський багатофункціональний бойовий реактивний літак з змінною стріловидністю крила, що використовувався Королівськими Повітряними Силами Великої Британії (RAF) як штурмовик, літак розвідки, ударно‑розвідувальний та для придушення засобів протиповітряної оборони. GR.4 є модернізованою версією Tornado GR.1, де значно покращені авіоніка, прицільні системи і озброєння. Він перебував на службі до 2019 року.

N262E Frégate — французький двомоторний турбогвинтовий літак малих регіональних розмірів, розроблений на основі серії Nord/N‑262, який широко використовувався як авіаційний транспорт, навчальний літак і літак патрулювання/спостереження військового призначення. Варіант N262E Frégate особливо застосовувався у Військово‑морській авіації Франції (Aviation Navale) для морського патрулювання, пошуково‑рятувальних та навчальних місій до початку XXI століття.

Northrop YF‑23 — американський винищувач‑прототип п’ятого покоління, створений компаніями Northrop і McDonnell Douglas у рамках конкурсу Advanced Tactical Fighter (ATF) для ВПС США наприкінці 1980‑х — на початку 1990‑х років. Літак поєднував стелс‑технології, високу швидкість і великий радіус дії, але не був обраний для серійного виробництва; перемогу здобув Lockheed YF‑22, який пізніше став F‑22 Raptor.

Spitfire V Trop — це тропічна модифікація британського винищувача Supermarine Spitfire серії Mk V, створена під час Другої світової війни спеціально для експлуатації в пустельних і жарких умовах Північної Африки та Середземномор’я. Ця версія мала спеціальне обладнання для захисту двигуна від пилу й піску, що робило її придатною для бойової служби в екстремальних кліматичних умовах.

Bell P‑39 Airacobra — це американський винищувач часів Другої світової війни, який вирізнявся унікальною конструкцією з двигуном, розташованим за кабіною, та середнім розташуванням основного озброєння (37 мм гармати), що стріляла крізь втулку пропелера. Airacobra спочатку був спроєктований як тактичний винищувач, але найефективніше проявив себе в боях на низьких та середніх висотах та у ролі повітря‑наземного штурмового літака.

Martlet — найменування, що використовувалося Королівським флотом Великої Британії (Fleet Air Arm) для американського палубного винищувача Grumman F4F Wildcat під час Другої світової війни. Wildcat / Martlet був одним із ключових винищувачів союзників на початку війни, особливо в морських операціях у Атлантиці та Тихому океані, де він став опорним літаком для авіаносних груп США, Великої Британії та союзників.

de Havilland Mosquito NF Mk XIII — британський нічний винищувач часів Другої світової війни, що був спеціально розроблений для боротьби з нічними повітряними загрозами та супроводженням стратегічних операцій. Ця модифікація входить до великої родини багатоцільових літаків Mosquito, котрі відзначалися високою швидкістю, великим радіусом дії і широким спектром бойових задач.

Lockheed Ventura — це американський двомоторний середній бомбардувальник і патрульний літак часів Другої світової війни, розроблений компанією Lockheed Corporation на базі пасажирського літака Model 18 Lodestar. Він застосовувався як у ролі бомбардувальника, так і як морський патрульний літак, ставши важливим елементом повітряних сил США та союзників під час війни.

Curtiss SBC‑4 Helldiver — американський палубний розвідувально‑бомбардувальний біплан, створений компанією Curtiss‑Wright наприкінці 1930‑х років для Військово‑морських сил США. Він став останнім бойовим біпланом, прийнятим на озброєння флотської авіації Сполучених Штатів, і використовувався в передвоєнний період та на початковому етапі Другої світової війни.

Hawker Tempest Mk.V — це британський одномісний винищувач‑бомбардувальник Другої світової війни, розроблений фірмою Hawker Aircraft як удосконалена версія літака Typhoon. Tempest Mk.V відзначався значно кращою аеродинамікою, швидкістю на низьких і середніх висотах та високою бойовою ефективністю у повітряних боях і при атаках наземних цілей. Він став одним із найпотужніших поршневих винищувачів, що служили у Королівських Повітряних Силах Великої Британії (RAF) наприкінці війни.

Hawker Hurricane Mk IID — британський одномісний штурмовий винищувач‑«танкбастер» Другої світової війни, створений на базі винищувача Hawker Hurricane Mk II. Ця модифікація спеціально призначалася для боротьби з бронетехнікою завдяки встановленню 40 мм гармат під крилами та посиленому бронюванню.

P‑47D Thunderbolt — це американський одномісний винищувач‑бомбардир часів Другої світової війни, що широко використовувався союзними повітряними силами. Розроблений компанією Republic Aviation, цей літак став одним із наймаса‑штабно вироблених і найуніверсальніших бойових літаків у історії авіації: він був ефективний як у повітряних боях, так і у ролі штурмовика над полями бою в Європі та Тихому океані.

Caproni Ca‑3 — це італійський тридвигунний важкий бомбардувальник‑біплан, який широко застосовувався під час Першої світової війни та в повоєнному періоді. Літак став однією з найбільш численних і ефективних бомбардувальних машин свого часу, поставлявся у великій кількості італійській армії, а також експлуатувався за кордоном, включно з Францією та США.

Су‑27 — важкий багатоцільовий винищувач радянської розробки, створений бюро «Сухий» для домінування у повітрі, особливо в протистоянні сучасним західним машинам, таким як McDonnell Douglas F‑15 Eagle. Прототипний варіант цього винищувача мав заводське позначення Т‑10 і став основою для подальшого розвитку серійних Су‑27.

Grumman F‑14B Tomcat — двомісний важкий надзвуковий палубний винищувач США з змінною геометрією крила, створений для ВМС США (U.S. Navy) у 1970‑х роках як наступник F‑4 Phantom II. Варіант B є модернізованою версією оригінального F‑14A з потужнішими двигунами та покращеною авіонікою, широко застосовувався у службі з кінця 1980‑х до середини 2000‑х років і здобув значну популярність у світовій авіаційній історії.

Французький Mirage F1CR отримує дозаправлення в повітрі від канадського CC-130HT Hercules.
Dassault Mirage F1C — це французький тактичний розвідувальний варіант багатоцільового бойового літака Dassault Mirage F1, призначений для збору розвідувальних даних із повітря. Він створений на базі винищувача‑розвідника Mirage F1C‑200 із додатковим обладнанням для фото‑ та електронної розвідки і широко застосовувався Військово‑повітряними силами Франції (Armée de l’Air) від початку 1980‑х до середини 2010‑х років.

Curtiss P‑40 Kittyhawk — однодвигунний одномісний винищувач і винищувач‑бомбардувальник, що вироблявся компанією Curtiss‑Wright у Сполучених Штатах напередодні та під час Другої світової війни. Ця бойова машина була однією з найчисленніших у серії американських винищувачів 1940‑х років і широко застосовувалася силами союзників у різних театрах воєнних дій. Назва Kittyhawk використовувалася здебільшого для поставок у Великобританію і країни Співдружності, тоді як у США аналогічні літаки називали Warhawk.

RAF Airco DH.9 на повітряній поштовій службі Hawkinge — Кельн (1919) — історичний епізод перших регулярних післявоєнних авіапоштових перевезень між Великою Британією та Німеччиною, здійснюваних літаками типу Airco DH.9 Королівських повітряних сил (RAF) у 1919 році. Ця служба стала однією з перших організованих міжнародних регулярних повітряних поштових ліній у Європі після Першої світової війни.

Операції авіації Аргентини в районі Порт‑Стенлі в ході Фолклендської війни 1982 року — комплекс бойових, транспортних та підтримуючих авіадій Повітряних сил Аргентини (Fuerza Aérea Argentina, FAA) та співпраця з іншими видами Збройних сил Аргентини, пов’язаних із повітряним забезпеченням захопленої столиці Фолклендських островів (нині британські Фолкленди). Конфлікт між Аргентиною та Великою Британією за контроль над островами тривав із 2 квітня до 14 червня 1982 року й включав як офензивні, так і оборонні авіаоперації аргентинської авіації у районі Порт‑Стенлі (Port Stanley) та прилеглих територій.

Німецькі Alpha Jet на бойових стрільбах у Бежі, Португалія (1985) — історична подія з участю бойових літаків типу Dassault/Dornier Alpha Jet у навчаннях з застосуванням бойових засобів у повітряному просторі навколо авіабази Бежа (Beja Air Base), Португалія у середині 1980-х років. Ці маневри були частиною міжнародної співпраці Німеччини та Португалії у сфері льотної підготовки та тактичної бойової практики для пілотів тактичної авіації.

Dornier Do X3 “Alessandro Guidoni” — третій серійний великий німецький літаючий човен (гідролітак) типу Dornier Do X, що був у 1930‑х роках одним із найбільших і найважчих літаків у світі свого часу. Машина була побудована за замовленням італійської авіакомпанії та державних органів, отримала італійську реєстрацію I‑ABBN і ім’я на честь італійського авіатора Alessandro Guidoni. Do X3 використовувався переважно для демонстраційних, тренувальних і неповсякденних польотів, але не став комерційно успішним через складність та високу вартість експлуатації.

Французький авіаносець Foch (R99) був одним із ключових інструментів військово-морської присутності Франції під час косовської кризи 1998–1999 років та війни НАТО проти Союзної Республіки Югославії. У період загострення конфлікту корабель очолив французьке авіаносне з’єднання у Адріатичному морі та забезпечував повітряну підтримку операцій Альянсу, включно з кампанією бомбардувань. Розгортання авіаносця стало важливим політичним і військовим сигналом про готовність Франції брати участь у міжнародному врегулюванні конфлікту на Балканах.

EF-111A Raven — американський військовий літак радіоелектронної боротьби (Electronic Warfare, EW), що перебував на озброєнні United States Air Force (USAF) у період 1983–1998 років. Літак створювався на базі тактичного винищувача-бомбардувальника F-111A Aardvark і призначався для подавлення радіолокаційних систем противника, захисту авіаційних угруповань та створення сприятливих умов для застосування ударних літаків. EF-111A став одним із ключових засобів електронної війни США у період холодної війни та під час операцій у Перській затоці.

Consolidated B‑32 Dominator — американський важкий стратегічний бомбардувальник, створений під час Другої світової війни для United States Army Air Forces (USAAF) як альтернативна і «страхова» машина на випадок, якщо програма Boeing B‑29 Superfortress зазнає невдачі. Бомбардувальник побудований у обмеженій кількості, брав участь у обмежених бойових операціях у Тихому океані в 1945 році і має історичне значення як один із останніх американських літаків, що діяли у війні.

«Пегас» — експериментальний радянський проєкт легкого штурмового літака для боротьби з бронетехнікою, розроблений у 1942 році авіаконструктором Дмитром Людвіговичем Томашевичем під час Другої світової війни. Літак створювався як максимально дешевий і простий у виробництві засіб підтримки сухопутних військ, здатний знищувати танки та іншу броньовану техніку противника. Проєкт не був реалізований у серійному виробництві, але він відображає характерні риси радянських воєнних експериментів у сфері авіації початку 1940-х років.

RNZAF Hawker Tempest Mk.V — британський одномісний винищувач часів Другої світової війни, який використовувався підрозділами Королівських військово-повітряних сил Нової Зеландії (RNZAF) у складі британських сил. Літак став одним із найефективніших низьковисотних винищувачів кінця війни та відіграв важливу роль у перехопленні німецьких ракет V-1 і бойових операціях у Європі.

Fokker G.I — нідерландський двомоторний важкий винищувач і штурмовий літак кінця 1930-х років, розроблений компанією Fokker. Літак створювався як багатоцільова бойова машина для супроводу бомбардувальників, перехоплення та ударів по наземних цілях, однак через швидкий розвиток авіації напередодні Другої світової війни його бойова кар’єра виявилася короткою.